Human rights, "orthodoxy" and "heresy": philosophical and religious framework of interpretations
Post-secularism activates the role of religions in problematic and redefining seemingly inviolable foundations, axial ideas, key modernist concepts, including "human rights." It is worth noting that religious leaders and theologians evaluate "human rights" not only externally - a...
| Subtitles: | філософсько-релігійні рамки інтерпретацій |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Electronic Article |
| Language: | Ukrainian |
| Check availability: | HBZ Gateway |
| Journals Online & Print: | Drawer...
|
| Fernleihe: | Fernleihe für die Fachinformationsdienste |
| Published: |
HO "Ukrai͏̈ns'ka Asociacija relihijeznavciv"
2016
|
| In: |
Relihijna svoboda
Year: 2016, Volume: 1, Issue: 19, Pages: 60-66 |
| Online Access: |
Presumably Free Access Volltext (lizenzpflichtig) Volltext (lizenzpflichtig) |
| Summary: | Post-secularism activates the role of religions in problematic and redefining seemingly inviolable foundations, axial ideas, key modernist concepts, including "human rights." It is worth noting that religious leaders and theologians evaluate "human rights" not only externally - as a political theory, ideology or even a separate religion, but each time they raise the question of the internal connection between Christianity and "human rights", which can acquire forms as "Orthodoxy", and "heresy". Attention to this connection, its forms and interpretations is exacerbated to the extent that the more expressive are the claims of postsecular versions of religiosity to the actual understanding of human rights and how weaker general, universal, transcendental foundations become. It is interesting to trace how the "heretical" and "orthodox" understanding of human rights changes as an example of Christianity, as the ratio of these understandings changes, and in the end, as the boundaries of "heretical" and "orthodox" in the Christianity themselves change - in its political-legal and philosophical-religious aspects . Постсекулярність активізовує роль релігій у проблематизації та переосмисленні, здавалося б, непорушних основ, осьових ідей, ключових концептів модерну, в тому числі й «прав людини». Варто звернути увагу, що релігійні лідери й богослови оцінюють «права людини» не тільки зовнішньо - як політичну теорію, ідеологію чи навіть окрему релігію, але щоразу частіше ставлять питання про внутрішній зв’язок християнства і «прав людини», який може набувати форм як «ортодоксії», так і «єресі». Увага до цього зв'язку, його форм і трактувань загострюється тією мірою, наскільки відвертішими стають прояви претензій постсекулярних версій релігійності на власне розуміння прав людини і наскільки слабшими стають загальні, універсальні, трансцендентні основи. Цікаво простежити, як на прикладі християнства змінюються «єретичні» й «ортодоксальні» розуміння прав людини, як змінюється співвідношення цих розумінь, і зрештою, як змінюються межі «єретичного» й «ортодоксального» в самому християнстві - у його політично-правовому і філософськорелігійному аспектах. |
|---|---|
| ISSN: | 2663-0818 |
| Contains: | Enthalten in: Relihijna svoboda
|
| Persistent identifiers: | DOI: 10.32420/rs.2016.19.1.925 |