The genesis of the idea of freedom of religious conscience in the Middle Ages
The article is devoted to the idea of freedom of conscience, the processes of developing its understanding in the Middle Ages, the opposition of various approaches, which are represented by thinkers of the Western and Eastern Christian tradition. These traditions were formed and developed within the...
| Subtitles: | Генеза ідеї свободи релігійної совісті в добу Середньовіччя |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Electronic Article |
| Language: | Ukrainian |
| Check availability: | HBZ Gateway |
| Journals Online & Print: | Drawer...
|
| Fernleihe: | Fernleihe für die Fachinformationsdienste |
| Published: |
HO "Ukrai͏̈ns'ka Asociacija relihijeznavciv"
2020
|
| In: |
Relihijna svoboda
Year: 2020, Issue: 25, Pages: 11-20 |
| Further subjects: | B
Emperor
B papacesarism B Pope B Freedom Of Religion B сaesaropapism B freedom of the church |
| Online Access: |
Volltext (lizenzpflichtig) Volltext (lizenzpflichtig) |
| Summary: | The article is devoted to the idea of freedom of conscience, the processes of developing its understanding in the Middle Ages, the opposition of various approaches, which are represented by thinkers of the Western and Eastern Christian tradition. These traditions were formed and developed within the framework of interpretive assessments of the relationship between the state and the church, known as Caesaropapism and Papоcaesarism. The peculiarities of Western Christian and Eastern Christian approaches to issues of freedom of conscience, which were formed by the nature of state power and its relations with the church, are analyzed. The Catholic understanding of relations was based on the independence of the church from the state, on its freedom, on the opposition of the spiritual and the earthly, on the supremacy of the former over the latter. It is claimed that the Roman Catholic Church has always claimed complete control over the secular state. According to the Orthodox view, the "spiritual and secular" should be integrated into one "symphonic" system with the leading role of the state. The church "gave its freedom" to the Caesars. The mechanism of the emergence of religious alternatives to the official teachings of the church, in particular heresies, sectarianism, schism, which served as a breeding ground for the emergence of religious freedom, freedom in the church. The role of the rationalist and anti-church component, philosophical and theological concepts, which were determined by a significant increase in scientific knowledge and the development of philosophical teachings, which also led to ideas of freedom of conscience, is emphasized. During this period, the genesis of the idea of freedom of conscience was played by the substantiation of the idea of human rights, in particular, the right to freedom of conscience and religion. The Middle Ages are presented as a specific era, which is associated with previous periods in the intellectual - philosophical and theological - understanding of freedom of conscience, in which despite all the negative socio-political, religious processes, persecution of freethinkers, formed principles of freedom of conscience and theoretical justification future paradigm. During this period, it was mainly about freedom of religious conscience, about the freedom of the church, about conscience, freedom of will, and not about freedom of conscience. It was important to substantiate the idea of the right of the autonomous mind, the doctrine of "natural light", the distinction between the concepts of "sacred" and "secular". At the same time, freedom of religious conscience can be said only for Christian believers, all others - infidels, "schismatics", heretics - were outlawed, society considered them as enemies of the state and the church. Heretical movements, which originated in the bosom of the Christian church and were determined by the context and events of the Middle Ages, became the environment where the ideas of freedom of conscience, including freedom of religious conscience, religious tolerance received "energy" for their development and manifestation as a public demand. Стаття присвячена ідеї свободи совісті, процесам розгортання її розуміння в добу середньовіччя, боротьбі різноманітних підходів, які представлені мислителями західно- і східнохристиянської традиції. Останні сформувалися і розвивалися в межах інтерпретативних оцінок взаємин держави і церкви, відомих як цезаропапістські та папоцезаристські. Аналізуються особливості західнохристиянського і східнохристиянського підходів до питань свободи совісті, які були сформовані характером державної влади та її відносинами з церквою. Католицьке розуміння відносин ґрунтувалося на незалежності церкви від держави, на своїй свободі, на протиставленні духовного й земного, на зверхності першого над другим. Стверджується, що Римсько-католицька церква завжди претендувала на повний контроль над світською державою. За православним поглядом "духовне і світське" повинні бути інтегровані в одну "симфонічну" систему при провідній ролі держави. Церква "віддала свою свободу" цезарям. Розкривається механізм появи релігійних альтернатив офіційному вченню церкви, зокрема єресей, сектанства, схизм, що слугувало поживним ґрунтом для виникнення свободи віросповідання, свободи в церкві. Підкреслюється роль раціоналістичної й антицерковної складової, філософських і теологічних концепцій, які були детерміновані значним приростом наукових знань та розвитком філософських вчень, що також при водило до ідей про свободу совісті. В означений період на генезу ідеї свободи совісті відіграло обґрунтування ідеї прав людини, зокрема, і права на свободу совісті та релігії. Середньовіччя подається як специфічна епоха, яка пов’язана із попередніми періодами в інтелектуальному - філософському і богословському - осмисленні свободи совісті, в якій попри всі негативні суспільно-політичні, релігійні процеси, гоніння на вільнодумців, відбувалося формування принципів свободи совісті і теоретичного обґрунтування елементів її майбутньої парадигми. В цей період йшлося переважно про свободу релігійної совісті, про свободу церкви, про совість, свободу волі, а не про свободу совісті. Важливим було обґрунтування ідеї права автономного розуму, вчення про "природне світло", розрізнення понять "сакральне" і "світське". При цьому про свободу релігійної совісті можна говорити лише для віруючих-християн, всі інші - іновірці, "невірні", "схизматики", єретики - були поза законом, суспільство розглядало їх як ворогів держави і церкви. Єретичні рухи, які зародилися в лоні християнської церкви і детерміновані контекстом та подіями Середньовіччя, поставали тим середовищем, де ідеї свободи совісті, зокрема свободи релігійної совісті, віротерпимості одержували "енергію" для свого розвитку і вияву як публічної вимоги перед владою. |
|---|---|
| ISSN: | 2663-0818 |
| Contains: | Enthalten in: Relihijna svoboda
|
| Persistent identifiers: | DOI: 10.32420/rs.2020.25.2165 |